Во время путешествий по Африке зачастую возникает такой момент, когда начинаешь думать: «Все! Надоело притворяться, что у меня мало денег. Мне надоело делать вид, что я не могу заплатить за дополнительное место в маршрутном такси или за билет на самолет, чтобы сэкономить один день в пути. Пришло время вести себя, как подобает европейцу». По какой-то причине этот приступ расточительность настиг меня во время посещения столицы Гвинеи, города Конакри.

Как я уже говорил, с электричеством в Конакри дела обстоят не очень хорошо, и когда в ресторане погас свет, меня интересовал только один вопрос – смогут ли они дать мне что-нибудь поесть. Мне пришлось достать свой англо-французский разговорник, чтобы найти в нем слово «еда». Я заметил, как они смотрели куда угодно, только не на мой палец, который указывал на нужное слово. Я провел пальцем незримую черту на странице, чтобы подчеркнуть слово «еда» и его французский эквивалент, но они так и не могли взять в толк, чего я от них хочу.

Проделав путь на неприятном минивэне из города Тамале до Кумаси, я оказалась на ганском побережье! Пляж Бусуа должен быть – по уверениям авторов путеводителей «Одинокая планета» - «одарен длинной полосой песка и водой, которая идеально подходит для плавания». Ну, на самом деле я не знаю, кто занимался изучением вопроса для «Одинокой планеты», но пляж Бусуа был совершенно другим. До этого описания настоящему пляжу Бумуа, как до Луны. Не поймите меня неправильно – с пляжем все нормально, но он был не таким привлекательным, как его описали в путеводителе.

В августе этого года мне довелось побывать в Израиле. Все получилось неожиданно. Нашлась мамина старая подруга (спасибо сайту «Одноклассники»), которая долго и упорно звала нас в гости. И мы решились на поездку. Ведь побывать в другой стране, да еще и познакомится с давней подругой мамы – это так здорово! Наш самолет вылетал из Киева. Нас долго пугали тщательным таможенным контролем, но все прошло гладко. Единственное, что утомляет – долгая процедура регистрации. Но это не столь важно.

До самого моря нас везли на… тракторе! Пешком от спа-салона идти долго, тем более под лучами палящего солнца, поэтому беспрерывно курсирует трактор с двумя прицепными вагончиками. Мертвое море хорошо для релакса и оздоровления. Там сложно плавать, поэтому остается лежать и наслаждаться теплой, почти горячей водичкой. Правда, выходя из моря, необходимо сразу смыть соль водой. Ну и конечно я не отказалась намазаться целебной грязью.

Князівство Андорра – одна із карликових держав Європи – розташоване в східних Піренеях між Францією та Іспанією. Андорра настільки мала, що її можна проїхати від одного кордону до іншого за півгодини. Колись це князівство було закритим, а зараз процвітає за рахунок іноземного туризму. За населенням Андорра 184-а країна в світі, за територією – 178-а. Офіційна мова – каталонська, поряд з якою використовується французька та іспанська. Заснована країна в 1278 році. Столиця – Андорра-ла-Велья. Форма правління – Конституційна монархія під сумісним протекторатом Франції (її президента) та Іспанії. Грошова одиниця – євро, хоч не входить в Єврозону.

Хоч в’їзд в цю країну безвізовий, перед її землями кордон. Висить трикольоровий прапор, подумки планую купити, як сувенір. Автобус пропускають не перевіряючи. Спершу місто видалося якимось сумним, не яскравим. Старовинні будинки складені із кам’яних пластин, а нові покриті переважно цементним розчином. І скрізь магазини, ресторани, кафе. Андорра дуже древня країна. Вперше про неї згадується в хроніках ІІ століття до н.е. Тут в достатній кількості збереглися такі архітектурні пам’ятки як римські мости, руїни арабських фортець та середньовічних храмів.

Блукаючи по вулицям Андорри-ла-Вельї помітила якусь незвичну споруду в глибині долини, в якій і розташоване це місто. Іду до неї. Перейшла екзотичний міст через річку Валіру. Навкруги будинки, ось спортивна площадка, бігають діти, місто продовжується. Як потім виявилося, що це я вже в іншому місті, в Лес Ескальдес. Його назва походить від слова «ескальдадурас», що означає гарячі сернисті джерела, що б’ють із надр землі. Ці джерела дуже важливі для життя горожан – в багатьох будинках вони використовуються в опалювальних системах. Максимальна температура води в них +61°С.

Поїздки до Андорри далекуваті, дорогуваті й не дуже зручні, за звичай: літаком до Барселони, а звідти 220 км. автобусом до Андорри-ла Вельї. Але мінусом це можна назвати лише умовно: дороги європейські, а Іспанія цікава та мальовнича. Андорра підходить для туристів різних статків, віку і досвіду катання. За співвідношенням «ціна – якість» гірськолижний відпочинок у цій міні-країні можна поставити на перше місце в Європі. В Андоррі можна зайнятися пішим туризмом, верховою їздою, стендовою стрільбою, в якій андоррці вважаються великими спеціалістами. Отримаєте дозвіл в туристичній організації – ловіть форель.

Монсеррат Кабальє народилася 12 квітня 1933 року в Барселоні. Тут же вона навчалася у угорської співачки Е.Кемені. Її голос звернув на себе увагу ще в Барселонській консерваторії, яку Монтсеррат закінчила з золотою медаллю. Однак далі були роки роботи в другорядних швейцарських та західнонімецьких труппах. Дебют Кабальє відбувся у 1956 році на сцені Оперного театру в Базелі, де вона виступила в партії Мімі в опері Дж.Пуччіні «Богема». Театри Базеля та Бремена стали в подальші десятиріччя основними оперними сценами для співачки. Там вона виконала багато партій в операх різних епох та стилів. Вона співала партію Паміни в «Чарівній флейті» В.Моцарта, Марини в «Борисі Годунові» М.Мусоргського, Тетяни в «Євгені Онегіні» П.Чайковського, Соломії в однойменній опері Р.Штрауса.